Найбільший спротив політиці національного об'єднання і реформування Чан Кайші зустрів із боку імперіалістичної Японії.
Ще 25 липня 1927 р. японський прем'єр генерал Танака запропонував імператору меморандум із викладом програми, що забезпечила б домінування країни в АТР. На думку прем'єра, безпеку Японії могло гарантувати розширення зони її впливів, що могло бути досягнуте лише шляхом використання ресурсів завойованого до того Китаю.Японська агресія в Китаїпорушила так зване далекосхідне співробітництво Японії та США і створила передумови до їх подальшого зіткнення на міжнародній арені. 18 вересня 1931 р. біля Мукдена на Південно-Маньчжурській залізній дорозі, яка належала Японії, була імітована диверсія китайських партизан, так званий Маньчжурський інцидент. Вибух був не значним, пошкоджений відрізок залізної дороги не міг завадити руху потягу, який слідував у Мукден. Однак вже протягом двох діб, діями Квантунської армії було захоплено Південну Маньчжурію. До моменту виникнення інциденту японські війська в Маньчжурії, що складалися з двох дивізій і окремих частин вартової служби, налічували в цілому лише 10400 осіб, а разом з бригадою, яка прибула з Кореї вже після інциденту, - 14 тисяч. Натомість, армія китайського правителя Маньчжурії ЧжанСюеляна складала 100 тис. чоловік і могла чинити опір, але уряд Гоміндану цього не дозволив [4, с. 120]. Отримавши звістку про японський напад, Чан Кайши телеграфував ЧжанСюеляну: «Уникати розширення інциденту, рішуче не допускати опору». ЧжанСюелян віддав наказ не застосовувати зброї.Уряд Гоміндану звернулося до Ліги націй з проханням вжити заходів для припинення військових дій. Однак, уряд Чан Кайши не кваліфікував напад Японії на Китай як акт агресії. У Вашингтоні уважно стежили за розвитком подій у Маньчжурії. Американська розвідка вже в березні 1931 року мала відомості про підготовку Японії до вторгнення у Північно-Східний Китай. Посланник Джонсон телеграфував з Пекіна до держдепартаменту: «насильницька окупація Маньчжурії являє собою акт агресії, який, очевидно, тривалий час планувався» [3, с. 87]. Він вважав, що Японія фактично почала війну у Китаї і тим самим порушила пакт Бріана-Келлога.Державний секретар США Стімсон намагався привернути увагу членів кабінету до подій в Маньчжурії, але Гувер не забажав їх обговорювати, пославшись на необхідність прийняття термінових заходів для подолання фінансової кризи.